11-го лютого 2015-го року, Указом Президента України № 69/2015 «Про вшанування подвигу учасників Революції гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні» в країні встановлено особливий пам’ятний день - «День Героїв Небесної Сотні», який відзначається тепер щорічно 20-го лютого. Це зроблено, за даними проекту DilovaMova.com, «На підтримку ініціатив громадськості та з метою увічнення великої людської, громадянської і національної відваги та самовідданості, сили духу і стійкості громадян, завдяки яким змінено хід історії нашої держави, гідного вшанування подвигу Героїв Небесної Сотні, які віддали своє життя під час Революції гідності (листопад 2013 року - лютий 2014 року), захищаючи ідеали демократії, відстоюючи права і свободи людини, європейське майбутнє України».
Бібліотеки Новоолександрівської громади в цей день провели:
"Майдан: збереження та увічнення пам’яті" тематичні виставки, та патріотичні читання "Долі героїв Майдану: ландшафт пам’яті" де зачитувалися вірші наших Дніпровських поетес Таршин Надії "Небесна сотня, потім ще і ще...",та вірші із збірки Лариси Омельченко "Парубоча колискова"

Як привчити дитину читати? Декілька порад

Не секрет, що бажання читати і стійкий інтерес до читання формується в сім'ї, і основа його - звичка дитини читати. Привчання дітей до читання потребує часу і зусиль. Ніхто за батьків цього не зробить. Світовий досвід підказує: треба якомога раніше долучити дитину до книги - джерела знань, ідей, мудрості та досвіду. Чи розвинеться допитливість і інтерес до читання, чи перетвориться цей інтерес в джерело мудрості - залежить в першу чергу від мами і тата.

Читання відіграє неоціненну роль у житті дитини. Воно розширює її кругозір, відкриває двері у світ моральних цінностей, вчить культурно поводитися, красиво говорити, збагачує мову, покращує пам'ять і, нарешті, є прекрасною можливістю для захоплюючого, цікавого і корисного проведення часу.

Ставлення до читання на сьогоднішній день у дітей вельми суперечливе. Є діти, для яких книга кращий друг. Вони відзначаються інтелектом, ерудицією, культурою, здатністю вирішувати нестандартні завдання. На жаль, таких дітей з кожним роком стає все менше. А от дітей, які не люблять читати, з кожним роком стає все більше.Для них читання - тяжка повинність. А саме від читання залежать навчальні успіхи з усіх предметів. Читання в школі є основою для вивчення всіх дисциплін, навіть математики. Неправильно зрозуміле завдання веде до неправильного розв’язання. Разом з тим, начитаність школярів визначає рівень міжособистісних відносин у класі, обумовлює духовний клімат в школі і вдома.

Поради бібліотекаря
Найважливіші речі, які варто врахувати, привчаючи дитину до книги
Важливо привчати дитину до книги з найперших днів життя. Хоч новонароджений ще й не розуміє слів і сенсу розказаного, але він чує мамин розмірений голос! Тому немовлята дуже люблять вірші! Вірші - це світ гармонії такту, вони діють на дітей заспокійливо.

Читайте маляті, коли воно ще не вміє розмовляти. А коли дитина стане читати сама, зберігайте ритуал «читання після обіду або на ніч». Читайте з дитиною вголос, за ролями і по черзі - до взаємного задоволення.

Читайте більше самі.

Нехай дитина бачить, що ви захоплені читанням, вона повинна бачити, що вам це подобається. Читайте самі «про себе» у дитини на очах. Іноді саме так виникає бажання теж пізнати це задоволення. Час від часу беріть дитячі книги. Читайте їх «захоплено», посміхаючись, йдіть на всілякі хитрощі, щоб пробудити дитячий інтерес. І обов'язково попросіть малюка «не брати вашу книжку», поки не дочитаєте.

Що таке сучасна бібліотека, та сучасний бібліотекар запитаєте ви? Бібліотекар в традиційному розумінні – це людина, яка видає книги, веде каталоги, пише якісь плани, звіти. Але ми трошки неправильні бібліотекарі, бо це в нас така рутина, як у хазяйки помити посуд. Ми маємо своє бачення того, якою повинна бути сучасна бібліотека, і ми маємо довести це, по-перше, своїм співробітникам – тільки тоді бібліотека зміниться, і, по-друге, людям, щоб вони зрозуміли, що бібліотека − не установа, яка видає книжки, що насправді ми центр громади, де вони можуть отримати різні послуги. Навіть ті, на які сама громада не очікує.
Кожна бібліотека має бути з якоюсь родзинкою, бути особливою. Будь-які нововведення повинні одразу впроваджуватися в бібліотеках. Багато колег кажуть: «Нас цього не вчили, чому ми маємо бути такими?» Ні, дорогенькі, ми сьогодні живемо в новий час, і якщо змінюється підхід стоматолога, перукаря, навіть спеціаліста, який нігті нарощує, то і бібліотека має змінюватися. Наприклад, я в своїй бібліотеці всім вуха проговорила, що тиші бути не повинно. Якщо приходить дитина і каже: «У мене сьогодні чудовий настрій, можна я вам тут колесо покручу?», ми все це їй влаштовуємо, тому що завтра це буде потенційний учасник наших заходів.

Бібліотека завжди була для людей, яким чогось не вистачає в житті. Хто йде в інтернет-центр в бібліотеці? Той, в кого немає вдома комп’ютера. Хто йде за книжкою? Той, хто не може її купити. Пенсіонери – це наша аудиторія. Діти – це наша аудиторія. Це та аудиторія, з якою нам і легко, і складно працювати, але бібліотека для них є якоюсь віддушиною, де вони можуть реалізувати себе, знайти підтвердження власним думкам у книжках, просто поспілкуватися з бібліотекаром. А на селі це взагалі майже єдине місце, де можна прийти і просто порозмовляти з людиною.